/Files/images/psih_2.jpg

/Files/images/psih_1.jpg

/Files/images/89947841.png


/Files/images/1303627_html_m7b5c8e62.jpg

Якщо дитина не хоче вчитися:

Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності. Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до навчального закладу?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули "інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія", позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї успішного розв’язання задач.
Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина:
  • «Підеш до школи, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
  • «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
  • «Вчитель не такий», «Група не підходяща, – не така, як сусідня», «Школа взагалі гірша, ніж … (!)»
  • «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
  • «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
  • «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
  • «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
  • «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
  • «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
  • «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
  • «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».
Вислови, які хотіла б почути ваша дитина:
  • «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
  • «Я подумала, а що, як нам зробити отак... Знаєш, а у бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
  • «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
  • «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
  • «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
  • «Якщо вчителька саме так просила написати, то, звичайно, звісно ж...»
  • «А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
  • «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
  • «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
  • «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
  • «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
  • «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»

Як прожити без зайвого нервування.

1. Будіть дитину спокійно, усміхаючись. Не кричить зранку, не докоряйте за вчорашні помилки.

2. Не підганяйте: вміння спланувати час – ваше завдання. І якщо це у вас виходить погано – дитина не винна.

3. Не прощайтесь, настановляючи : «Гляди мені, не бешкетуй! Поводься добре! Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Навпаки, побажайте успіху, підбадьорте, знайдіть декілька ласкавих слів. Скажіть, що любите її і довіряєте. Адже у неї попереду складний день.

4. Коли зустрічаєтесь після школи не влаштовуйте допитів – дитина закриється змовчить. Краще висловте своє співпереживання: «Мені здається ти засмучений!», «Здається ти чимось ображена?». Тоді дитина не вважатиме, що у неї щось випитують, вивідують, «влазять» в душу.

5. Якщо вчитель висловлює своє невдоволення діями дитини у школі, батькам не варто влаштовувати терор малюку. Спершу потрібно заспокоїтись. І лише після того, як повернеться здатність аналізувати, - поговорити, побачити і інші точки зору;

6. Шкідливою як для самих батьків , так і для їхніх дітей буде позиція глухого захисту, коли всі аргументи вчителя сприймаються за особисту образу.Пам’ятайте: вчитель завжди Ваш друг і помічник!Він так само, як і Ви, зацікавлений у тому, щоб у колективі панувала доброзичлива атмосфера – жодна нормальна людина не захоче жити в постійному стресовому стані!

7. Ваша дитина проводить половину життя у школі. І тому слід підтримувати коректні стосунки з класним керівником.

8. Коли викликаєте дитину на відверту розмову, дивіться їй просто в очі, які мають бути на одному рівні( краще сидіти напроти);

9. У батьків повинна бути єдина тактика виховання дитини. І якщо батько вже прийняв рішення, матері не варто його змінювати, навіть якщо покарання здається перебільшенням;

10. Перед сном розповідайте дитині казочку, поцілуйте, скажіть , що Ви її сильно любите. Повністю викличте перегляд телепередач перед сном. Якщо немає можливості відокремити дитину – не вмикайте телевізор і для себе. Від цього родина лише виграє – адже можна просто поспілкуватися, поділитися почуттями, думками, мріями.


Як покращити взаємодію з дитиною?

  • У будь – якій ситуації не потрібно зациклюватись на «принципових» позиціях, слід спитати себе: «Чи хочу я досягти своєї мети? Яка моя мета?». І можливо переосмислити цілі. Як правило, вони виявляються спільними з опонентом. А вже потім спробувати вирішити саму проблему, намагаючись досягти взаємовигоди.
  • Ніколи не варто намагатися атакувати. Краще використовувати свою силу не проти опонента, а для знаходження варіантів виходу заради взаємовигоди.
  • Слід чітко визначити свої прагнення.
  • Якщо вже ж важливіший результат, не варто говорити багато, щоб не поглибити конфлікт.
  • Доцільно буде прислухатись до своїх емоцій, навчитися з ними співпрацювати. Жодна емоція не виникає просто так. Тільки розібравшись зі своїми почуттями, людина зможе конструктивно вирішити проблеми у взаємодії з оточенням.
  • Варто використовувати прийом «щедре слухання». Перш ніж почати вирішувати проблему, дайте виговоритись своєму опоненту, щоб конфлікт було вичерпано. Тому, якщо Ви прагнете навчитися конструктивно розв’язувати суперечки, слухайте людей спокійно, без емоцій, так ніби співрозмовник – річка, не намагайтеся захищатися або виправдовуватися.
  • Пам’ятайте: світ довкола нас – це лише дзеркальне відображення самої людини

Підліткова криза: як і коли втручатися?

Для підлітків найважливіше – стосунки. Навчання відходить на другий план.

У дітей молодшого віку наявні пізнавальна мотивація та інтерес до навчання, які можуть знизитися у підлітковому віці. Зазвичай, після 12 років діти розглядають навчання через призму стосунків із людьми. Наприклад, дитина-відмінник за рахунок успіхів у навчанні може досягати соціальних цілей – визнання, самовираження.Саме в цьому віці з’являється міцна дружба та перше кохання. Не варто знецінювати переживання дитини. Батькам варто згадати себе в підлітковому віці. Ви справді цікавилися тільки навчанням?Як правило, в старших класах (у віці 15-16 років) дитина починає всерйоз думати про своє майбутнє, будувати плани, і мотивація до навчання зростає пропорційно зрілості. Таким чином,сприяти формуванню особистісної зрілості дитини – одне з основних завдань для батьків та родини підлітків.

·Як зберегти довіру дитини?

Батьки переймаються, що дитина не просить у них поради та з усіх питань звертається лише до друзів. Для того, щоб зберегти довіру дитини, не завжди варто давати поради.Варто практикувати «активне слухання» - вислухати, уточнити, продемонструвати розуміння, співчуття та повагу.Питати порад у друзів – це цілком нормально. Батьків часто засмучує, коли дитина боїться звернутися до них, вони можуть вважати, що дитина почне вирішувати все самостійно та приймати неправильні рішення. Перш за все,варто довіряти дитині та частіше дозволяти робити самостійний вибір. Може бути корисним розповісти про свій досвід, при цьому не варто узагальнювати його, скоріше звернути увагу дитини, що кожна людина переживає свій досвід. Зазвичайдовіра зберігається, якщо є щире спілкування в сім’ї.Це може бути навіть просте буденне спілкування по дорозі до школи та зі школи. Батькам варто ділитися з дітьми чимось особистим, залишатися щирими, тоді невимушене спілкування увійде в звичку та створиться атмосфера прийняття. Варто підтримувати інтереси дитини, а також можна створити спільні інтереси. Навіть якщо ви не розумієте чи не підтримуєте інтереси дитини, не варто засуджувати її. Зазвичайдіти закриваються через те, що бояться негативної оцінки від батьків. Іноді повертайтеся до віку дитини, дивіться на ситуацію її очима та пропонуйте варіант виходу з ситуації. Не потрібно оцінювати дії дитини та нав’язувати свій досвід. Корисно також не боятися визнати свою помилку перед дитиною.

·Чому дитина частіше бреше, коли дорослішає, та що з цим робити?

Батьки припускають, що з віком стає більше вчинків, які дитина хоче приховати. Така поведінка підлітка лякає батьків, адже це свідчить про те, що дитині є що приховувати. У батьків виникає думка: «Чого ще я не знаю?».Перш ніж дратуватися та лаяти дитину, подумайте про те, що змушує її брехати?Коли діти брешуть, вони захищаються, хочуть уникнути покарання, перебільшують, або намагаються бути кращими, ніж є. Наприклад, дитина може не ділитися чимось, бо думає, що батькам байдуже і вони все одно реально не допоможуть, або через те, що дуже боїться засудження чи покарання.Дитина має знати, що батьки готові її захистити, але тільки з її відома.Пам’ятайте також про те, що дитина зчитує вашу модель поведінки. Якщо бути щирим, доведеться визнати: у дорослому світі брехня припустима.Іноді дорослі самі брешуть, а дитина це бачить. Як дитині зрозуміти, чи можна брехати і коли?Замість того, щоб сварити дитину, варто зрозуміти корені такої поведінки у цьому випадку та пояснити дитині свою позицію щодо того, коли казати неправду припустимо, а коли – ні.

·У підлітковому віці дуже важливо знати, що батьки завжди прийдуть на допомогу.

Батькам варто бути на стороні дитини, як би складно це не було. Це не означає, що потрібно схвалювати будь-яку поведінку та завжди розділяти позицію дитини. Варто пам’ятати, що немає лише однієї правильної думки, тож якщо ви думаєте одним чином, дитина може думати зовсім інакшим. Варто не засуджувати такий спосіб мислення, а спрямувати дитину в продуктивне русло. Частіше згадуйте, що певна толерантність у цей віковий період окупиться сторицею у майбутньому.

·Як запобігти засвоєнню дитиною шкідливих звичок?

Можна показати, що немає жорсткої заборони шкідливих звичок. Якщо це не заборонено, в дитини може і не виникнути спокуси спробувати. Якщо ж ви помічаєте, що дитина вже могла щось спробувати – можна вплинути страхом та показати наслідки шкідливих звичок для здоров’я. Також, якщо дитина самостійно приймає рішення, має сильний характер та систему цінностей, зовнішні негативні впливи для неї не мають великого значення.Варто сприяти формуванню в дитини внутрішньої системи координат, сильного внутрішнього стержня, самоповаги.

·Дорослішання – це відповідальність.

Батькам іноді важко «відпустити» дитину, дозволити діяти самостійно та робити вибір. Але ж це і є дорослішання та накопичення корисного досвіду, навчання на прикладі власних злетів та падінь, досягнень та помилок.Варто частіше надавати дитині можливість самостійного вибору та не оберігати від наслідків цього вибору. І досить скоро поряд із вами буде людина, яка взяла відповідальність за власне життя у свої руки.

Кiлькiсть переглядiв: 301

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.