ПЕРЕГЛЯНУТИ БЛОГ=>>>

Тривоги. Як уникнути?!

Тривога – це нормальна здорова емоція. На рівні відчуттів вона проявляться напруженістю та занепокоєнням. Почуття тривоги з’являється у нас перед невизначеністю, чимось невідомим, коли ми не знаємо, чого очікувати. У даний час тривогу може пережити кожен дорослий або дитина. Кожен повинен розуміти, що будь-які емоції не можна ділити на позитивні та негативні, всі вони важливі для нас, кожну необхідно відчувати та проживати. Якщо під час тривоги або тривожності ви хочете плакати, сміятись, кричати робіть це, не стримуйте в собі.
Симптоми та ознаки тривоги:
● Постійне почуття страху та тривоги;
● Роздратування, очікування чогось поганого, плач, гнів;
● Тиха мова, дискомфорт при зоровому контакті;
● Головний біль чи животі;
● Тремтіння у м'язах, постійне почуття втоми, головокружіння;
● Проблеми із концентрацією та сном.

Під час тривожності спробуйте одну або декілька порад і ваш стан полегшиться. Такі вправи підійдуть, як для дорослих, так і для дітей будь-якого віку.(Вправи дійсно дієві ними користувались учні, дорослі, люди, що перебували в окупації)

Поради, які допоможуть впоратись з тривогою:

· Займіться творчістю.

· Гуляйте на свіжому повітрі.

· Займайтесь руховою діяльністю, спорт, йога, танці.

· Хатні справи також допомагають у боротьбі з тривожністю.

· Слухайте спокійну чи розслаблюючу музику. Переглядайте серіали, фільми.

Спілкування. Воно допомагає спільно пережити важкі часи та ситуації. Не можна усамітнюватися, віддалятися і намагатися пережити все на самоті. Як би не було важно і тяжко, потрібно знаходити сили на спілкування із людьми, із якими легко та комфортно (рідні, друзі)

Спілкування важливе також з учнями, на початку уроку бажано виділяти декілька хвилин запитати у дітей «як справи?», «як пройшли вихідні?». Дати можливість дітям ділитись своїми емоціями.

Новини. Наш агресор, з особистого досвіду рекомендую дивитись новини вранці або вдень, коли ми дивимось перед сном у нас підвищується тривожність, від цього маємо порушення сну.

Також є декілька вправ для зниження тривогу, стресу, вони також дієві для різної вікової категорії.

1. Вправа «Дихання квадратом» – на 4 рахунки вдих, 4 рахунки затримка, 4 рахунки видих, 4 рахунки затримка.

2. Вправа «Заземлення»

Як не панікувати під час війни

Ключова мета агресора – викликати паніку серед населення. Але піддатися паніці – це найгірше, що можна наразі зробити. Тому ось кілька порад самодопомоги:

Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це також нормальна реакція.

1. Зверніться до дихотомії контролю– це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.

2. Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.

3. Робіть фізичні вправи.Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.

4. Дозуйте отримувану інформацію.Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.

5. А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями.Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Якщо дитина не хоче вчитися:

Як прожити без зайвого нервування.

1. Будіть дитину спокійно, усміхаючись. Не кричить зранку, не докоряйте за вчорашні помилки.

2. Не підганяйте: вміння спланувати час – ваше завдання. І якщо це у вас виходить погано – дитина не винна.

3. Не прощайтесь, настановляючи : «Гляди мені, не бешкетуй! Поводься добре! Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Навпаки, побажайте успіху, підбадьорте, знайдіть декілька ласкавих слів. Скажіть, що любите її і довіряєте. Адже у неї попереду складний день.

4. Коли зустрічаєтесь після школи не влаштовуйте допитів – дитина закриється змовчить. Краще висловте своє співпереживання: «Мені здається ти засмучений!», «Здається ти чимось ображена?». Тоді дитина не вважатиме, що у неї щось випитують, вивідують, «влазять» в душу.

5. Якщо вчитель висловлює своє невдоволення діями дитини у школі, батькам не варто влаштовувати терор малюку. Спершу потрібно заспокоїтись. І лише після того, як повернеться здатність аналізувати, - поговорити, побачити і інші точки зору;

6. Шкідливою як для самих батьків , так і для їхніх дітей буде позиція глухого захисту, коли всі аргументи вчителя сприймаються за особисту образу.Пам’ятайте: вчитель завжди Ваш друг і помічник!Він так само, як і Ви, зацікавлений у тому, щоб у колективі панувала доброзичлива атмосфера – жодна нормальна людина не захоче жити в постійному стресовому стані!

7. Ваша дитина проводить половину життя у школі. І тому слід підтримувати коректні стосунки з класним керівником.

8. Коли викликаєте дитину на відверту розмову, дивіться їй просто в очі, які мають бути на одному рівні( краще сидіти напроти);

9. У батьків повинна бути єдина тактика виховання дитини. І якщо батько вже прийняв рішення, матері не варто його змінювати, навіть якщо покарання здається перебільшенням;

10. Перед сном розповідайте дитині казочку, поцілуйте, скажіть , що Ви її сильно любите. Повністю викличте перегляд телепередач перед сном. Якщо немає можливості відокремити дитину – не вмикайте телевізор і для себе. Від цього родина лише виграє – адже можна просто поспілкуватися, поділитися почуттями, думками, мріями.

Як покращити взаємодію з дитиною?

• У будь – якій ситуації не потрібно зациклюватись на «принципових» позиціях, слід спитати себе: «Чи хочу я досягти своєї мети? Яка моя мета?». І можливо переосмислити цілі. Як правило, вони виявляються спільними з опонентом. А вже потім спробувати вирішити саму проблему, намагаючись досягти взаємовигоди.
• Ніколи не варто намагатися атакувати. Краще використовувати свою силу не проти опонента, а для знаходження варіантів виходу заради взаємовигоди.
• Слід чітко визначити свої прагнення.
• Якщо вже ж важливіший результат, не варто говорити багато, щоб не поглибити конфлікт.
• Доцільно буде прислухатись до своїх емоцій, навчитися з ними співпрацювати. Жодна емоція не виникає просто так. Тільки розібравшись зі своїми почуттями, людина зможе конструктивно вирішити проблеми у взаємодії з оточенням.
• Варто використовувати прийом «щедре слухання». Перш ніж почати вирішувати проблему, дайте виговоритись своєму опоненту, щоб конфлікт було вичерпано. Тому, якщо Ви прагнете навчитися конструктивно розв’язувати суперечки, слухайте людей спокійно, без емоцій, так ніби співрозмовник – річка, не намагайтеся захищатися або виправдовуватися.
• Пам’ятайте: світ довкола нас – це лише дзеркальне відображення самої людини

Підліткова криза: як і коли втручатися?

Для підлітків найважливіше – стосунки. Навчання відходить на другий план.

У дітей молодшого віку наявні пізнавальна мотивація та інтерес до навчання, які можуть знизитися у підлітковому віці. Зазвичай, після 12 років діти розглядають навчання через призму стосунків із людьми. Наприклад, дитина-відмінник за рахунок успіхів у навчанні може досягати соціальних цілей – визнання, самовираження.Саме в цьому віці з’являється міцна дружба та перше кохання. Не варто знецінювати переживання дитини. Батькам варто згадати себе в підлітковому віці. Ви справді цікавилися тільки навчанням?Як правило, в старших класах (у віці 15-16 років) дитина починає всерйоз думати про своє майбутнє, будувати плани, і мотивація до навчання зростає пропорційно зрілості. Таким чином,сприяти формуванню особистісної зрілості дитини – одне з основних завдань для батьків та родини підлітків.

·Як зберегти довіру дитини?

Батьки переймаються, що дитина не просить у них поради та з усіх питань звертається лише до друзів. Для того, щоб зберегти довіру дитини, не завжди варто давати поради.Варто практикувати «активне слухання» - вислухати, уточнити, продемонструвати розуміння, співчуття та повагу.Питати порад у друзів – це цілком нормально. Батьків часто засмучує, коли дитина боїться звернутися до них, вони можуть вважати, що дитина почне вирішувати все самостійно та приймати неправильні рішення. Перш за все,варто довіряти дитині та частіше дозволяти робити самостійний вибір. Може бути корисним розповісти про свій досвід, при цьому не варто узагальнювати його, скоріше звернути увагу дитини, що кожна людина переживає свій досвід. Зазвичайдовіра зберігається, якщо є щире спілкування в сім’ї.Це може бути навіть просте буденне спілкування по дорозі до школи та зі школи. Батькам варто ділитися з дітьми чимось особистим, залишатися щирими, тоді невимушене спілкування увійде в звичку та створиться атмосфера прийняття. Варто підтримувати інтереси дитини, а також можна створити спільні інтереси. Навіть якщо ви не розумієте чи не підтримуєте інтереси дитини, не варто засуджувати її. Зазвичайдіти закриваються через те, що бояться негативної оцінки від батьків. Іноді повертайтеся до віку дитини, дивіться на ситуацію її очима та пропонуйте варіант виходу з ситуації. Не потрібно оцінювати дії дитини та нав’язувати свій досвід. Корисно також не боятися визнати свою помилку перед дитиною.

·Чому дитина частіше бреше, коли дорослішає, та що з цим робити?

Батьки припускають, що з віком стає більше вчинків, які дитина хоче приховати. Така поведінка підлітка лякає батьків, адже це свідчить про те, що дитині є що приховувати. У батьків виникає думка: «Чого ще я не знаю?».Перш ніж дратуватися та лаяти дитину, подумайте про те, що змушує її брехати?Коли діти брешуть, вони захищаються, хочуть уникнути покарання, перебільшують, або намагаються бути кращими, ніж є. Наприклад, дитина може не ділитися чимось, бо думає, що батькам байдуже і вони все одно реально не допоможуть, або через те, що дуже боїться засудження чи покарання.Дитина має знати, що батьки готові її захистити, але тільки з її відома.Пам’ятайте також про те, що дитина зчитує вашу модель поведінки. Якщо бути щирим, доведеться визнати: у дорослому світі брехня припустима.Іноді дорослі самі брешуть, а дитина це бачить. Як дитині зрозуміти, чи можна брехати і коли?Замість того, щоб сварити дитину, варто зрозуміти корені такої поведінки у цьому випадку та пояснити дитині свою позицію щодо того, коли казати неправду припустимо, а коли – ні.

·У підлітковому віці дуже важливо знати, що батьки завжди прийдуть на допомогу.

Батькам варто бути на стороні дитини, як би складно це не було. Це не означає, що потрібно схвалювати будь-яку поведінку та завжди розділяти позицію дитини. Варто пам’ятати, що немає лише однієї правильної думки, тож якщо ви думаєте одним чином, дитина може думати зовсім інакшим. Варто не засуджувати такий спосіб мислення, а спрямувати дитину в продуктивне русло. Частіше згадуйте, що певна толерантність у цей віковий період окупиться сторицею у майбутньому.

·Як запобігти засвоєнню дитиною шкідливих звичок?

Можна показати, що немає жорсткої заборони шкідливих звичок. Якщо це не заборонено, в дитини може і не виникнути спокуси спробувати. Якщо ж ви помічаєте, що дитина вже могла щось спробувати – можна вплинути страхом та показати наслідки шкідливих звичок для здоров’я. Також, якщо дитина самостійно приймає рішення, має сильний характер та систему цінностей, зовнішні негативні впливи для неї не мають великого значення.Варто сприяти формуванню в дитини внутрішньої системи координат, сильного внутрішнього стержня, самоповаги.

·Дорослішання – це відповідальність.

Батькам іноді важко «відпустити» дитину, дозволити діяти самостійно та робити вибір. Але ж це і є дорослішання та накопичення корисного досвіду, навчання на прикладі власних злетів та падінь, досягнень та помилок.Варто частіше надавати дитині можливість самостійного вибору та не оберігати від наслідків цього вибору. І досить скоро поряд із вами буде людина, яка взяла відповідальність за власне життя у свої руки.